Червоно-чорний прапор. Правда, міфи і маніпуляції

Президент Польщі Навроцький сподівається, що польський Сейм ухвалить поправку до закону, яка заборонить використання символіки ОУН і УПА на території Польщі. Такою була його реакція на те, що під час концерту білоруського репера у Варшаві хтось розгорнув червоно-чорний прапор.

Кароль Навроцький наголосив, коли він був на посаді керівника Інституту національної пам'яті (ІНП) Польщі, то брав участь у підготовці проєкту щодо внесення змін до закону про ІНП і розширення списку символів, які переслідуються за законом, зокрема і червоно-чорного прапора.

Польський президент вважає так звану «бандерівську» символіку, яка з'являється як в українському, так і в польському публічному просторі, обурливою, а присутність у Польщі ‒ «неприйнятною». Хоча не виключає, що на варшавському стадіоні була вчинена російська провокація.

Питання про використання червоно-чорного прапора польський президент може обговорити і з українським главою держави.

Та чи червоно-чорний прапор є знаменом УПА чи ОУН? Як використовувався цей стяг в Україні?

Українська повстанська армія ніколи не мала затвердженого якогось окремого прапора, а червоно-чорний був організаційним символом ОУН(Б), який почали активно використовувати вже після війни. Червоний і чорний не є кольорами ОУН та УПА. Цей прапор ніколи не був закріплений за ОУН, наголосив Радіо Свобода дослідник цієї теми, геральдист Андрій Гречило.

Прапор у червоно-чорних кольорах з’явився на початку ХХ століття в Європі, Північній і Південній Америці в організаціях революціонерів та анархістів.

У 1877 році такий стяг вивісили італійські інтернаціоналісти, які до червоного кольору, прийнятого на згадку про Паризьку комуну, додали чорний.

Андрій Гречило зауважує, що поширеними ці кольори стали в міжвоєнний період в Іспанії. Таку кольористику використовували різні політичні партії. Червоно-чорне поєднання кольорів було символом протестного руху.

Червоні прапори використовувався в часи Русі, Козацтва, як і чорні.

Червоно(малиново)-чорний прапор є на відомій картині українського художника Іллі Ріпина (Рєпіна) «Запорожці пишуть листа турецькому султану», яку він задумав намалювати ще в 1878 році, а презентував у 1891-му.

На полотні змотаний синьо-жовтий прапор і червоно-чорний.

Картина українського художника Іллі Ріпина (Рєпіна) «Запорожці» (1880–1891)

Українські січові стрільці використовували у 1916 році, в роки Першої світової війни, червоно-чорні стрічки.

Червоно-чорний прапор був популярним в українських молодіжних організаціях, зокрема у «Пласті» у 20-х роках ХХ століття.

Тоді польська влада у Галичині забороняла використання українцями національного синьо-жовтого стягу. І це спричинило відповідну реакцію української молоді, яка знайшла альтернативний стяг і кольори.

«Цей епізод, коли січові стрільці зробили собі жартівливий орден «Лицарство Залізної Остроги», це є ще в одній пісні згадка. Воно не мало впливу на масову свідомість і це період, коли використовували червоно-чорні стяжки, були якісь листівки видані, малюнок емблеми потім «Пласт» використовував». Далі спортивний клуб «Україна» у Львові використовував червону-чорну емблему і мав таких кольорів форму. Тоді польська влада сильно «закручувала гайки» українцям, щоб не використовували синьо-жовтий прапор, і тоді почали використовувати альтернативний символ для відображення України», ‒ розповідає Андрій Гречило.

Українські січові стрільці, 1918 рік

Повстанці Холодного Яру на Черкащині використовували червоно-чорний прапор з написом: «Воля або смерть».

Це описує у своєму романі письменник Василь Шкляр. Повстанці воювали проти більшовиків, «совєтів» ціле десятиліття (1919-1929 рр.)

ОУН і прапор

В українській політичній символіці червоний і чорний кольори з’явились у 40-х роках минулого століття.

У 1940 році стався розкол ОУН на ОУН(М), провідником був Андрій Мельник, і ОУН(Б)), провідником обрали Степана Бандеру. Так вони і почали називатися: мельниківці і бандерівці.

Андрій Мельник (1890–1964) – український державний, військовий та політичний діяч

Серед резолюцій ІІ Великого Збору ОУН, які були ухвалені у квітні 1941 року у Кракові, у розділі «Окремі постанови» сказано:

«Організацію обов’язує тільки загальнонаціональний Тризуб Володимира Великого у формі, введеній Центральною Радою. Касується звичай вживати Тризуба з мечем як відзнаки організації.

ОУН уживає свойого окремого організаційного прапору чорної і червоної краски. Уклад і обов’язуючі пропорції будуть ухвалені окремою комісією».

Одна з перших фотографій Степана Бандери після виходу на волю (з вересня 1941 року він перебував у нацистській тюрмі, а потім у концтаборі «Заксенгавзен», 1946 рік

На вибір червоного і чорного кольорів вплинуло те, каже Андрій Гречило, що їх використовували у 1916 році в середовищі Українські січові стрільці і це було в емблематиці пластового куреня «Лісових чортів» у 1922 року, як гуртка. А ще використовувало ці барви популярне спортивне товариство «Україна» зі Львова.

Український «Пласт» на Буковині. 1933 рік

У директиві крайового провідника членам і прихильникам ОУН(Б) про використання національної символіки подавався детальніший опис та пояснення кольорів:

«Організаційним прапором ОУН являється прапор кольорів червоного і чорного (червоний з гори, чорний з долини). Значення кольорів таке: червоний – кров, чорний – земля».

Є й таке тлумачення:

«Прапор української національно-визвольної революції є червоно-чорний. Червоний колір означає героїзм, посвяту і бойовість, це символ гарячої червоної української крови, а чорний колір – працьовитість і наполегливість, це символ труду і землі нашого народу. Червоно-чорний революційний прапор – це символ безупинної героїчної боротьби за українську землю».

«Під час Другої світової війни червоно-чорні кольори ніхто майже не використовував. На ІІ зборі ОУН в Кракові була встановлена зміна прапора організації, бо перед тим був прапор синій з зображенням тризуба. Тоді в 1941 році ухвалили, що червоно-чорний.

По-перше, на території України, яка була підконтрольна Радянському Союзу, це майже не поширилося, бо почалась німецько-радянська війна і від 1941 року ОУН стала фактично нелегальною організацією.

Я збирав матеріал, питав у людей, які були безпосередньо учасниками того руху тоді, і в підпіллі, моя мама теж сиділа, але ніхто не знав про ці кольори.

В повоєнний період уже ОУН в еміграції, особливо в Мюнхені, почала публікувати різні матеріали. Це були 1949-1951 роки.

Тобто вже більш політично стабільна ситуація, ніхто не видавав українських емігрантів Радянському Союзу. Вони далі вели свою політичну діяльність і тоді досить багато виходить різних документальних матеріалів.

Власне, вони почали активно використовувати червоно-чорний колір. І так само в діаспорі, навіть це видно по спортивних клубах.

Окремого прапора для УПА не було затверджено (УПА використовувало синьо-жовтий прапор, а червоно-чорний міг бути на якихось заходах тільки, як додатковий – ред.). Це був прапор виключно організаційний.

Прапор використовувався організацією. Але оскільки організація була на нелегальному становищі, то ніхто про це в Україні не знав. І навіть після війни не знав. Тобто воно фактично функціонувало вже більше в повоєнний час.

Якщо подивитися, то на деяких агітматеріалах, які Ніл ХасевичУкраїнський художник, графік, громадський і політичний діяч, член ОУН.друкував, то там перше червоно-чорні кольори використовуються у проєктах упівських відзнак. Подаються два прапори: синьо-жовтий і другий партійний ‒ червоно-чорний і на ньому емблема ОУН. Цей трикутник в формі такого хреста-меча», ‒ пояснює Андрій Гречило.

Пам’ятник Степану Бандері в Тернополі

У Львові наприкінці 80-х ХХ століття на акціях почали використовувати поруч із синьо-жовтим червоно-чорні прапори як символ протестної боротьби.

Сучасний міф

Геральдист Андрій Гречило зауважує, що у Польщі на початку 90-х про жоден червоно-чорний прапор взагалі ніхто не знав. Активно почали говорити, що це саме прапор УПА, коли була мова про трагічні події на Волині у 1942-1944 рокахВолинська трагедія – одна з найтрагічніших сторінок в спільній історії українців та поляків. Історичний та політичний погляди на причини масових взаємних убивств у 1942-1944 роках в Україні і Польщі різняться. У Польщі це називають «геноцидом» і «різаниною», звинувачуючи у масових вбивствах поляків УПА. В Україні наголошують, що відповідальність за масові вбивства поляків і українців на Волині несуть обидві сторони, а також окупаційна адміністрація нацистської Німеччини та радянські партизанські загони. Число жертв теж називають різне. Польський Інститут національної пам'яті каже про 100 тисяч убитих поляків і 5 тисяч убитих українців. Українські історики називають інші цифри: до 20 тисяч жертв серед українців і 35-40 тисяч серед поляків..

У 2013-2014 роках на МайданіУ 2013-2014 роках на Майдані в Києві відбувалися масові протести, відомі як Євромайдан або Революція гідності українці використовували червоно-чорні прапори.

Тоді цей стяг набув іншого значення ‒ протестних національно-патріотичних акцій проти корупції та свавілля режиму Віктора Януковича. Тепер ці кольори вживалися як символи опору та боротьби.

До слова, провладні партії в Україні зумисно нагнітали ситуацію щодо червоно-чорного прапора у східних областях, щоб зумисно розділяти державу.

Мітинг, на якому закликали до виходу України зі складу СРСР. Окрім синьо-жовтих прапорів, майорять і червоно-чорні, 30 вересня 1990 року

У Польщі червоно-чорний прапор трактують як прапор УПА, ОУН.

«Це сучасний міф, який штучно прив'язується до періоду Другої світової війни, коли ці кольори не використовувалися. Це трохи смішно, що бойова одиниця, яка брала участь в операціях, бігала з прапорами. Червоно-чорний прапор використовували як партійний. У сучасній Польщі, на мою думку, це дуже вдало розпрацьована політтехнологія», ‒ вважає Андрій Гречило.

Повномасштабне вторгнення Росії в Україну у 2022 році спричинило те, що добровольчі військові формування і окремі підрозділи в ЗСУ утвердили червоно-чорні кольори і використовують ці прапори як символ національно-визвольної боротьби українського народу.

Українці розуміють, що червоний колір прапору – це кров, пролита за незалежність України, за соборність, а чорний – символ української землі, яка всотала кров народу.

У Польщі червоно-чорний прапор, на який почепили ярлик УПА, став приводом для політиків щодо роздмухування антиукраїнських настроїв.

До слова, коли представники польської влади перебувають у Львові, зокрема відбувались зустрічі на рівні президента України і польського прем'єра, відвідував Львів і президент Анджей Дуда, то вони не відвідують Личаківський цвинтар з українською владою, не покладають спільно квіти. Бо на могилих загиблих українців майорять синьо-жовті і червоно-чорні прапори. А якщо буде світлина польського посадовця на фоні десь вдалині з червоно-чорним стягом, то це спричинить скандал у Польщі проти нього.

Але українцям потрібно бути мудрими, виваженими, вести діалог, вважає політолог, аналітик Євген Магда.

«В українсько-польських відносинах є очевидний третій зайвий – Росія, що зацікавлена в тому, щоб зіштовхувати обидві держави. Є ще й фактор можливої політичної кризи, оскільки Кароль Навроцький добре усвідомлює, хто стояв за спиною випадів проти нього під час президентської кампанії. Я не виключаю, що Польщу очікує переформатування коаліції або і дочасні парламентські вибори.

І знову ж тут українці, на жаль, виступають в ролі цапів відбувайлів, практично, для всього польського політикуму. Тому що показати, хто крайній в консервативному суспільстві, показуючи на сусіда, який приїхав сюди, набагато простіше, ніж виконати передвиборчу обіцянку, для прикладу, про пом'якшення законодавства про аборти.

І червоно-чорний прапор, розгорнутий на концерті Макса Коржа в Варшаві – це невипадкова провокація. Бо є сили, які намагаються використати нинішню кон’юнктуру для того, щоб зіткнути лобами Польщу і Україну», ‒ наголошує політолог, аналітик Євген Магда.

Дуже важливо зберігати у двосторонніх відносинах здоровий розум, підсумовує аналітик.

Бо польсько-український порядок денний не лише питання історичного минулого, а саме Волинської трагедії, а це й військово-технічна співпраця, пакети військової допомоги, зацікавленість польського бізнесу в тому, щоб брати активну участь в реконструкції України після завершення бойових дій, енергетична співпраця.