Запланована зустріч на Алясці між президентом США Дональдом Трампом та його російським колегою Володимиром Путіним змусила Європу стривожитись.
ЄС та більшість інших європейських країн прагнуть запобігти тому, щоб США «потрапили в пастку», зі свого боку всіляко підтримуючи Україну дипломатично та готуючи додаткові санкції проти Росії. Але без нових дипломатичних ініціатив європейці намагаються забезпечити собі місце за столом переговорів, оскільки доля континенту, схоже, в руках інших столиць.
Справедливості заради можна сказати, що Брюссель минулого тижня з тріском прокинувся від своєї літньої сплячки під час серпневих канікул.
Хоча мало хто думав, що президент США застосує обмежувальні заходи проти Росії після того, як досі не запровадив жодних суттєвих санкцій, ніхто не очікував, що він оголосить про повномасштабну зустріч США та Росії на найвищому рівні – першу за понад чотири роки – яка відбудеться 15 серпня на Алясці.
З моменту оголошення саміту європейські чиновники поспішили з дипломатичними кроками.
Минулого тижня вони зустрілися з віцепрезидентом США Джей Ді Венсом у Великій Британії, міністри закордонних справ блоку провели відеоконференцію 11 серпня, а 13 серпня кілька лідерів континентів, в тому числі президент України Володимир Зеленський, проводять ще одну телефонну розмову з Трампом.
Кілька європейських чиновників, з якими Радіо Свобода зв'язалося на умовах анонімності, кажуть, що повідомлення з Вашингтону досі були «хаотичними», і, очевидно, кілька фракцій в адміністрації США мають різні цілі щодо зустрічі на Алясці.
Чиновники зазначили, що існують різні інтерпретації того, що Стів Віткофф, посланець Трампа, привіз зі своєї зустрічі з Путіним у Москві минулого тижня. Хоча вони визнають, що тепер почуваються трохи впевненіше після всіх цих звернень, вони все ще не зовсім впевнені, чого очікувати від Аляски.
«Червоні лінії» ЄС
Незважаючи на це, ЄС чітко дав зрозуміти, що має кілька «червоних ліній». Європейські чиновники хочуть спочатку припинення вогню, перш ніж розпочинати будь-які обговорення потенційних поступок з боку України. Разом з цим мають бути гарантії безпеки для Києва та моніторинг припинення вогню.
Багато хто бачить тут певну роль Європи, але якою може бути ця роль? Щодо потенційної анексії Росією території України, європейці кажуть, що підтримають Україну в будь-якому остаточному вирішенні Києва, але вони хочуть мати право голосу. ЄС ніколи де-юре не визнає територію України російською, як, наприклад, у випадку з Кримом з 2014 року.
Коли йдеться про виведення російських військ з певних окупованих територій як форму поступки, також існує певний скептицизм щодо того, що Москва насправді це поважатиме. Один дипломат зазначив, що російські війська ніколи не виводилися з Придністров'я Молдови чи з окупованих грузинських територій Абхазії та Південної Осетії.
Незважаючи на всі дипломатичні маневри європейських країн, факт полягає в тому, що європейців відсунули на другий план.
Хоча вони наполягають на тому, щоб бути за столом переговорів з будь-якого питання, що їх безпосередньо цікавить, немає жодних ознак того, що їм дозволять це зробити найближчим часом.
Зараз лідери ЄС намагаються залишатися затребуваними. Так, вони погрожують запровадженням нових санкцій проти Росії, і готується 19-й пакет санкцій
Це різко контрастує з підготовкою до повномасштабного вторгнення Росії в Україну взимку 2021-2022 років, коли Європа була повністю залучена до марних спроб переговорів з Москвою в НАТО, ОБСЄ та на двосторонній основі з Кремлем.
Зараз лідери ЄС намагаються залишатися затребуваними. Так, вони погрожують запровадженням нових санкцій проти Росії, і готується 19-й пакет санкцій.
Але хоча деякі з цих заходів були для Росії незручністю, вони не вплинули на політичні та військові розрахунки Кремля протягом останніх трьох років.
Заморожені російські активи в ЄС на суму понад 200 мільярдів євро можуть бути корисним козирем у переговорах, але лише пізніше, коли переговори можуть просунутися до потенційної виплати Росією військових репарацій.
Усі санкції мають бути поновлені у січні 2026 року, і для їх продовження потрібна одностайність.
Деякі дипломати ЄС натякали, що певні санкційні заходи можуть бути скасовані, якщо Москва виконає певні аспекти потенційної угоди, але вони стверджують, що жодної реальної послідовності дій серйозно не обговорювалося.
У пошуках запевнень
Раніше цього року президент Франції Емманюель Макрон та прем'єр-міністр Великої Британії Кір Стармер рекламували потенційний миротворчий контингент у кількості десь 20 000 європейських військових, які будуть розміщені на заході України.
Членство в НАТО було б ключовою гарантією безпеки для України, але в альянсі немає консенсусу з цього питання
Деякі люди кажуть, що цей план перебуває в розробці, але вони також визнають, що навколо нього все ще існує забагато невизначеностей, як-от правила застосування військової техніки та те, чи нададуть американці якусь допомогу, як-от розвідка та великомасштабні транспортні перевезення.
Тим часом багато хто зазначає, що членство в НАТО було б ключовою гарантією безпеки для України, але у військовому альянсі немає консенсусу з цього питання, як і тоді, коли цю тему розбирали на самітах НАТО у 2023 та 2024 роках.
Наразі Брюссель висловлює свою позицію заявами.
До речі, Угорщина вирішила не додавати свій підпис, що знову підкреслює тріщини в європейській єдності. Будапешт, який має теплі стосунки з Кремлем, хоче, щоб після зустрічі Трампа та Путіна відбувся саміт ЄС-Росія.
Угорщина вже блокує прагнення України до ЄС та посилення заходів проти Кремля, а також може заблокувати майбутню фінансову допомогу Україні. Хоча наразі вона одинока в прямому ігноруванні Брюсселю з цих питань, незабаром може отримати компанію, якщо Вашингтон і Москва почнуть укладати реальні угоди поза спинами європейців.
Форум